Ніч яка місячна, ясная, зоряна, Видно, хоч голки збирай, Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай! Сядем укупочці тут під калиною, І над панами я пан! Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею Стелиться в полі туман. Став ніби чарівний, промінн