Ти мене відпускаєш на усі на чотири вітри,
Дозволяєш мені від молитви твоєї піти,
Не питаєш, як завжди, де притулок без тебе знайду,
Знаю я навіває те мовчання на тебе біду.
Приспів:
Твоє мовчання золотом колись було, колись,
Розсипано, розколото все те, що прагло в вись,
Забутую іконою ти плачеш у мені,
На всі чотири сторони, на всі останні дні.
Знаю я і давно всьому винна твоя самота,
Я не зміг, не зумів, не навчився з тобою літать.
І як птиця сумна ти ширяла одна в небесах,
І спадала сльоза як туман, як ранкова роса.
Приспів
Ти мене відпускаєш на усі на чотири вітри,
Дозволяєш мені від молитви твоєї піти,
Тінь легкого крила наді мною печально тремтить,
Щоб земного мене... і простити, і благословить.
Приспів (2)
