Так спроквола надходить
Найтемніша на світі ніч...
Так спроквола надходить
Найтемніша на світі ніч...
І заступає одним єдине моє вікно,
І заступає зеленими очима,
Заступає червону потоптану траву,
Що здавалась мені птахом підстреленим.
А той той птах
Ніяк злетіти не міг...
А той той птах
Ніяк злетіти не міг...
Ніч заступає руками всохле дерево,
Ніч заступає вустами палюче сонце,
І заступає розважливими словами
Якусь дуже сумну мелодію.
Я вже нічого
Крім тої ночі не бачу...
Я вже нічого
Крім тої ночі не бачу...
Та тільки чую, як десь далеко-далеко,
Поза іі руками, поза її вустами, поза її очима
Раптом залопоче крилами
Червона трава.
Довго літає над нами...
Довго літає над нами...
Довго літає над нами...
Довго літає над нами...
Так спроквола надходить
Найтемніша на світі ніч...
