Коли захлинеться зозуля передчуттям,
Я вірю: Ти будеш зі мною.
За спиною сплетені пальці мовчатимуть
Згрібаючи тінь мою сонну...
Раптом щось обірветься безболісно та й
Летітиме вільно і не ховаючись.
І тоді підійшовши, викрикнеш:
Те, що сміхом Твоїм впивалися,
Те, що в спину Тебе штовхали,
Те, що бачив, як синьої ночі,
Блукали недоля і щастя, –
Шукаючи одне одного в темряві,
Плакали й сміялися...
Коли захлинеться зозуля передчуттям,
Я вірю: Ти будеш зі мною.
За спиною сплетені пальці мовчатимуть,
Згрібаючи тінь мою сонну...
В паралельнім і чорнім просторі,
Там, де зорі плачуть ображено,
Забувається все навіки:
Те, що сміхом Твоїм впивалися,
Те, що в спину Тебе штовхали,
Те, що бачив, як синьої ночі,
Блукали недоля і щастя, –
Шукаючи одне одного в темряві.
