На губах моїх сльоза, наче кришталева.
Слід лишила свій лоза, горда королева.
І поранена душа прокричала з болем:
"Назавжди не залишай, непокірна доле".
Приспів:
Понад яром, понад ставом там росте лоза,
Наче королева станом молода краса.
А як по душі стьобнула, на губах сльоза,
Тільки долю не вернула молода лоза.
Понесли вітри зневір долю в край далекий.
І лишився я з тих пір, мов сумний лелека.
І скотилася сльоза, на губах спинилась,
А кривавий слід лоза у душі лишила.
Приспів (3)
